Захист прав від Інтернет-порушень: судова практика

Популярність Інтернет-ресурсів та соцмереж, крім позитивних моментів, призвела до зростання кількості порушень прав інтелектуальної власності, поширення недостовірної та конфіденційної інформації, продажу контрафактних товарів тощо.

При цьому специфіка Інтернету полягає в тому, що інформація в ньому може швидко поширюватись на багатьох ресурсах, змінюватись та видалятись. Тому виникають питання – що робити, якщо в мережі про Вас поширили недостовірну інформацію, незаконно привласнили Ваші твори чи торговельні марки, продали неякісний товар? Як доказати факт розміщення контенту, зокрема, аудіо-, відео-файлів, станом на  певний момент часу в мережі? Як доказати першість використання торговельної марки, унікального контенту на новоствореному веб-сайті – якщо конкуренти оспорюють Ваше авторство? Як встановити власника ресурсу, на якому розміщено інформацію, що порушує Ваші права, власника YouTube-каналу, сторінки в соцмережі? Куди звертатись для захисту своїх прав? Ці запитання постають при виникненні онлайн-інцидентів.

По-перше, необхідно здійснити фіксацію змісту веб-сторінки, що порушує Ваші права. При первісному розміщенні контенту на власному веб-сайті бажано здійснити фіксацію змісту останнього – в майбутньому, у разі виникнення спірної ситуації, це може стати доказом Вашого авторства. І, по друге, встановити особу порушника (власника веб-сайту) для пред’явлення йому претензії чи позову. Тобто, постає питання збору належних, допустимих та достатніх доказів для можливості ефективного захисту порушених прав.

Власником веб-сайту може бути володілець облікового запису, який встановлює порядок і умови використання веб-сайту, а за відсутності доказів іншого – реєстрант відповідного доменного імені, за яким здійснюється доступ до веб-сайту, і (або) отримувач послуг хостингу.

Згідно із ч. 11 ст. 52-1 Закону України “Про авторське право і суміжні права” власники веб-сайтів зобов’язані розміщувати на власних веб-сайтах та/або в службі WHOIS (“хто є хто”) достовірну інформацію про себе (що мають статус суб’єкта господарювання) або контактну інформацію, у т.ч. адресу електронної пошти, номер телефону, за якими з ними можливо оперативно зв’язатися (що мають статус фізичної особи, яка не є суб’єктом господарювання).

Проте, на “прозорих веб-сайтах”, як правило, розміщують повну інформацію про їх власників, а веб-сайти, на яких розміщується “спірна інформація”, як правило, взагалі не містять цієї інформації. Крім того, з метою ускладнення процедури встановлення особи порушника, для останніх реєстрація доменних імен та замовлення послуг хостингу здійснюється, як правило, за кордоном.

Прикладом встановлення в досудовому порядку власника веб-сайту, пред’явлення йому позову та доведення факту розміщення спірної інформації в мережі Інтернет, є рішення Брусилівського районного суду Житомирської області від 13 лютого 2019 року по справі № 275/944/18 (http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/80251940), яким визнано недостовірною та такою, що принижує честь, гідність та ділову репутацію інформацію, поширену в мережі Інтернет на веб-сайті “Новости без границ” http://kordon.org.ua/ та зобов’язано спростувати недостовірну інформацію у спосіб, ідентичний способу її поширення, шляхом опублікування в мережі Інтернет на сайті http://kordon.org.ua/ під заголовком “Спростування” тим же шрифтом на тому ж місці шпальти, де міститься стаття, вступну та резолютивну частину даного судового рішення. Судом було встановлено, що власником веб-сайту є реєстрант доменного імені kordon.org.ua. Також, суд переконався в наявності такого веб-сайту та зазначеної статті відносно позивача, переглянувши цей доказ у відповідності до вимог ст. 100 ЦПК України.

А якщо в досудовому порядку неможливо встановити власника веб-сайту?

Така ситуація може мати місце, зокрема, внаслідок нерозкриття відповідних даних реєстратором доменного імені та/або хостинг-провайдером з посиланням на норми законодавства про захист персональних даних або комерційну таємницю. В цьому разі відповідні дані можуть бути витребувані в судовому порядку.

Так, ухвалою Франківського районного суду м. Львова від 21 вересня 2018 року по справі № 465/5352/18 (http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/76602654) задоволено клопотання позивача про витребування від реєстратора доменного імені відомостей про реєстранта доменного імені та від хостинг-провайдера веб-сайту даних про отримувача послуг хостингу щодо розміщення програмного забезпечення веб-сайту на спеціалізованому веб-сервері та забезпечення доступу до нього з мережі Інтернет, оскільки, зазначена інформація необхідна для залучення співвідповідача та у зв’язку з неможливістю отримання такої інформації в досудовому порядку.

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 26 лютого 2019 року по справі № 522/17791/16-ц (http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/80110039) задоволено клопотання позивача про витребування у реєстратора доменного імені http://izvestia.kiev.ua даних про реєстранта цього доменного імені та даних про володільця облікового запису, що використовується для розміщення веб-сайту: http://izvestia.kiev.ua у мережі Інтернет, оскільки суд вважає, що відомості, які представник позивача просить витребувати, стосуються предмету спору, та є такими, що необхідні суду для з’ясування всіх обставин справи.

Новий “старий” ресурс?

Мають місце ситуації коли “розкручений веб-сайт” перестає адресуватись відповідним доменним іменем, і починає працювати веб-сайт з іншим доменним іменем та налаштованим редиректом (автоматичною переадресацією (переходом) зі “старого” веб-сайту на “новий”), але з тим самим контентом (наповненням). Якщо “спірна інформація” попередньо була розміщена на ресурсі, з якого в подальшому було налаштовано редирект, важливо встановити власників обох веб-сайтів – з якого налаштовано редирект та на який здійснюється перехід (переадресація).

Прикладом встановлення в судовому порядку власника веб-сайту з налаштованим редиректом є ухвала Октябрського районного суду м. Полтави від 11 березня 2019 року про справі № 554/7724/18 (http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/80451483), якою було задоволено клопотання представника позивача про витребування даних про реєстранта доменного імені poltava.pl.ua у реєстратора цього доменного імені. Представник позивача зазначала, що згідно із довідкою Центру Компетенції УЦПНА власником веб-сайту https://poltava.to/, що адресується доменним іменем poltava.to, може вважатися реєстрант доменного імені poltava.pl.ua, оскільки тільки з його відома могло бути здійснене налаштування редиректу з доменного імені poltava.pl.ua на poltava.to. Проте, відомості про реєстранта доменного імені poltava.pl.ua. перебувають у скритому режимі, у зв’язку з чим, можуть бути витребувані у реєстратора цього доменного імені відповідно до законодавства. На її адвокатський запит надійшла відповідь, що товариство не має законних підстав для розкриття персональних даних, тому просила суд їх витребувати.

Відповідач (не) визнає факт розміщення “спірної інформації” на ресурсі?

Прикладом задоволення позову про визнання недостовірною інформації, коли відповідачем визнано факт розміщення такої інформації на власному ресурсі та встановлено особу власника такого ресурсу, є рішення Кельменецького районного суду Чернівецької області від 15 лютого 2019 року по справі № 722/868/18 (http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/80072764).

Проте, може мати місце ситуація, коли відповідач заперечуватиме факт розміщення ним “спірного контенту” в мережі Інтернет, тим паче у разі видалення цього контенту на момент вирішення спору. В цьому випадку важливим моментом є фіксація факту розміщення такого контенту в мережі.

Прикладом такої ситуації із задоволенням позову про захист честі, гідності та ділової репутації коли відповідачем заперечувався факт розміщення ним “спірного контенту” на веб-сайті відео-хостингу “YouTube” та в соціальних мережах є рішення Краматорського міського суду Донецької області від 30 серпня 2018 року по справі № 234/15675/17 (http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/76578107), залишеним без змін постановою Донецького апеляційного суду від 28 січня 2019 року (http://reyestr.court.gov.ua/Review/79566737), яким було стягнуто моральну шкоду 20000 гривень, витрати за експертні висновки щодо фіксації контенту 7160 гривень, витрати на професійну правничу допомогу 20700 гривень.

Якщо необхідно лише встановити факт недостовірності інформації?

Згідно із абзацом третім ч. 4 ст. 277 ЦК України якщо особа, яка поширила недостовірну інформацію, невідома, фізична особа, право якої порушено, може звернутися до суду із заявою про встановлення факту недостовірності цієї інформації та її спростування.

Так, рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 11 лютого 2019 року по справі № 523/10766/18 (http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/79758202) задоволено заяву позивача про встановлення факту недостовірності інформації, розміщеної на веб-сайті, оскільки на думку суду, з урахуванням роз’яснення п.13 Постанови пленуму Верховного Суду України “Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи” від 27.02.2009 року за №1, це є єдиним законним способом відновити порушенні права.

Проте, існує й судова практика коли суд відмовляє у відкритті провадження за заявою про встановлення факту недостовірності інформації та її спростування, посилаючись на те, що заявником не було реалізовано право на отримання інформації щодо встановлення належного відповідача в судовому порядку (ухвала про відмову у відкритті провадження Києво-Святошинського районного суду Київської області від 07 лютого 2019 року по справі № 369/1469/19: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/79701294) або ж посилається на необхідність подання до суду довідки Консорціуму “Український центр підтримки номерів і адрес” з відомостями про власника веб-сайту (або неможливість його встановлення) або надання до суду обґрунтованої заяви чому отримання цієї довідки не є можливим (ухвала Приморського районного суду міста Одеси від 10 жовтня 2018 року  по справі № 522/17690/18: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/77095370).

Як встановити власника YouTube-каналу?

Більшість медіа-ресурсів та публічних діячів мають власні YouTube-канали, оскільки це є зручним механізмом поширення інформації. Проте, у разі розміщення “спірного контенту” на такому YouTube-каналі, виникає потреба у встановленні власника останнього.

Слід враховувати, що веб-сайт відеохостингу “YouTube“ (https://www.youtube.com/) фактично є багатокористувацькою платформою, користувачі якої мають технічну можливість створювати власні канали відео-контенту, а фактичні дані осіб, які створили такі канали відомо відповідно лише власнику веб-сайту відеохостингу “YouTube” (реєстрант доменного імені youtube.com – Google LLC, якщо інше не визначено умовами договору між останнім та/або отримувачем послуг хостингу та/або володільцем облікового запису, або якщо такий договір відсутній).

Так, при виникненні спорів відповідач може наголошувати, що він не є власником відповідного YouTube-каналу, а створити останній міг будь хто із зазначенням даних такого відповідача. Проте, доказом належності власнику ресурсу певного YouTube-каналу є розміщення на такому ресурсі гіперпосилання для переходу на YouTube-канал з ідентифікаторами власника цього ресурсу, оскільки таке налаштування може зробити лише останній.

Так, рішенням Господарського суду м. Києва від 11 грудня 2018 року по справі № 910/6647/18 (http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/78926333) визнано недостовірною та такою, що порушує особисте немайнове право інформацію, оприлюднену та поширену відповідачем на веб-сайті “Актуальна правда (http://apravda.com) та на власному YouTube-каналі, зобов’язано спростувати поширену ним недостовірну інформацію та видалити її з веб-сайту “Актуальна правда” (http://apravda.com) та з веб-сайту “Youtube” (http://youtube.com), з відповідача стягнуто  125000 гривень збитків, 7  161 гривень витрат на оплату судового збору та 98 340 гривень інших судових витрат.

Отже, наведена судова практика свідчить про важливість формування доказів, які є запорукою непорушності Ваших прав та їх ефективного захисту.