Особливості фіксації порушень на веб-сайтах у справах про захист ділової репутації

Належні та переконливі докази є запорукою впевненості адвоката в судовому процесі, адже саме на підставі доказів адвокат доводить свою правову позицію, а суд встановлює обставини справи та обґрунтовує своє рішення. Не є виключенням і справи про захист ділової репутації. Серед обставин, які слід довести позивачу в суді, є факт поширення недостовірної інформації на певному веб-ресурсі, приналежність такого веб-ресурсу конкретній особі (власник веб-сайту), авторство недостовірної інформації, порушення прав позивача недостовірною інформацією та інші. На жаль, трапляються випадки, коли позивач в судовому процесі надає перевагу емоціям, оперує закликами про мораль та справедливість, проте зневажає значенням належної доказової бази у справі.

У справах про захист репутації виникають випадки, коли відповідачі по справі намагаються уникнути відповідальності через невизнання свого авторства недостовірної інформації або заперечуючи свою приналежність (власність) до веб-сайту, на якому була розміщена недостовірна інформація. Непоодинокі випадки коригування відповідачами інформації напередодні судового засідання,  в якому заплановано судом здійснити огляд веб-сайту із недостовірною інформацією. Якщо позивачу не вжити своєчасних заходів щодо фіксації доказової бази, то можна програти спір через маніпуляції відповідача.

Давайте розглянемо, які докази важливо мати позивачу для впевненої роботи в судовому процесі про захист ділової репутації та спростування недостовірної інформації.

1. Джерело недостовірної інформації.

Перед поданням позову в суд необхідно зафіксувати факт поширення недостовірної інформації за відповідною Інтернет-адресою станом на певний момент часу, оскільки інформація в мережі має мінливий характер і може бути змінена або видалена відповідачем будь-коли. Тобто, необхідно подбати про збір доказів, які повинні бути достовірними. Роздруківки Інтернет-сторінок самі по собі не можуть бути доказом у справі.

Як засіб доказування може бути використані скріншоти веб-сторінок, зроблені адвокатом із зазначенням часу та умов здійснення такої фіксації; відео-, аудіозапис процесу дослідження змісту веб-сайту. Також можна скористатися послугами Центру компетенції адресного простору мережі Інтернет, який проводить фіксацію і дослідження змісту веб-сторінок у мережі Інтернет на підставі звернень будь-яких осіб, в тому числі і окремих громадян, і докази якого суди визнають належними і допустимими.

Фіксація адреси веб-сайту необхідна для встановлення його власника та притягнення його до відповідальності в якості відповідача за позовом. Інформацію про власника веб-сайту можна встановити через сервіс Whoіs. Цей сервіс є джерелом відкритих даних, на якому за запитом доменного імені веб-сайту можна отримати інформацію з ідентифікуючими даними, серед яких є дані реєстранта доменного імені. Відповідно до Закону України «Про авторське право і суміжні права» такий реєстрант доменного імені вважається власником веб-сайту, якщо він не підтвердить, що делегував це право іншій особі. В цьому контексті заслуговує на увагу постанова Верховного Суду від 25 листопада 2020 року по справі № 753/7666/19-ц, де Верховний Суд відмітив, що відповідач вказуючи, що він є реєстрантом доменного імені, а не власником веб-сайту, не зазначив хто ж є власником відповідного веб-сайту доступ до якого здійснюється через адресу мережі Інтернет, яка складається із зареєстрованого ним доменного імені, чи передавав він повністю або частково іншим особам право користування доменним іменем. Тобто, в разі встановлення через сервіс Whoіs реєстранта доменного імені, тягяр доказування того, що такий реєстрант не є власником веб-сайту та не відповідає за позовом, покладається на відповідача.   

Разом з тим, трапляються випадки, коли сервіс Whoіs не розкриває реєстранта доменного імені, прикриваючись політикою конфіденційності. В такому випадку може бути корисним Центр компетенції адресного простору мережі Інтернет, який надає довідки про власників веб-сайтів/реєстрантів доменних імен, зокрема, із даними в ретроспективі (станом на дату Інтернет-порушення), що є актуальним якщо в сервісі Whoіs відбулись зміни по доменному імені після дати такого порушення. Ці довідки суди приймають в якості належного та допустимого доказу. Прикладом є постанова Верховного Суду від 26 лютого 2020 року по справі № 742/3812/18, в якій Верховний Суд зазначив, що відповідач не спростував дані, що підтверджуються письмовими доказами, наданими позивачем (довідка Центру компетенції адресного простору мережі Інтернет), про те, що відповідач на час поширення спірної інформації був реєстрантом веб-ресурсу, на якому ця інформація була розміщена. Про прийняття в якості належних та допустимих доказів, сформованих Центром компетенції, свідчать також постанови Верховного Суду від 09 квітня 2020 року по справі № 742/3715/17, від 11 червня 2020 року по справі №826/1765/18, від 29 липня 2020 року по справі № 760/20696/15-ц, від 04 листопада 2020 року по справі № 757/108/19, від 03 грудня 2020 року по справі № 760/21147/17, від 09 грудня 2020 року по справі № 757/30830/18-ц, від 30 липня 2019 року по справі № 910/677/18.

2. Автор публікації.

Фіксація того, хто є автором публікації дозволяє цю особу притягнути до відповідальності в якості відповідача поряд із власником веб-сайту. У випадку, якщо автор публікації не вказаний, або використаний псевдонім, то достатньо буде в якості відповідача вказати власника веб-сайту. Це підтверджується висновками Верховного суду у справі № 742/3812/18, де суд визнав безпідставними доводи відповідача щодо необхідності залучення в якості співвідповідача автора спірної публікації, коли його неможливо встановити.

3. Адміністрація веб-сайту та контактні дані.

Необхідні для встановлення власника та притягнення його до відповідальності в якості відповідача за позовом. Контактні дані на веб-сайті у вигляді адрес, телефонів, імейлів можуть бути використані позивачем в якості ідентифікуючих даних певних юридичних або фізичних осіб, з якими позивач пов’язує незаконне поширення недостовірної інформації.

4. Дата публікації.

Дата публікації важлива для розрахунку строків позовної давності, оскільки варто пам’ятати, що до вимог про спростування інформації в засобах масової інформації застосовується скорочений строк позовної давності в 1 (один) рік. Крім того, дата публікації має значення при доведенні причинно-наслідкового зв’язку між публікацією та завданою діловій репутації шкодою, коли за хронологією подій спершу має бути публікація і лише після неї негативні наслідки для особи позивача.  

5. Кількість переглядів та коментарі читачів.

Кількість переглядів публікації та коментарі читачів можна використати при обґрунтуванні ступеню завдання шкоди діловій репутації та підтвердженні того, що публікація є негативною, адже викликає негативні коментарі у читачів.

Як показує наш досвід, належна фіксація доказами описаних вище обставин та фактів значно спрощує доведення правової позиції позивачем у справах про спростування недостовірної інформації. Питання віднесення оспорюваної інформації до оціночних суджень чи фактичних тверджень є також одним із ключових в даній категорії спорів, однак доведення цих питань доказами є предметом інших наших публікацій на тему захисту ділової репутації в суді.   

Олег Громовий

Адвокат, Керуючий партнер “GENTLS”